Я звичайна людина в минулому

Зараз – військовослужбовець Збройних Сил України, солдат Максим М’якота.

Мій позивний "М'ятний"

В минулому служив у Повітряних Силах України, гордості армії Радіотехнічних військах.

Наразі служу в 225 окрмемому штурмовому батальйоні, номер обслуги мінометної батареї.

До того, як вступив до лав ЗСУ, був звичайним студентом.

Диплом я отримав* але маю сумніви, що буду викладачем (на кого й навчався), проте все можливо.

Пробував себе у багатьох професіях, але, зокрема, сфера педагогіки мені не до вподоби.

У багатьох людей розуміння бойового досвіду – це з автоматом в руках, постріли, вибухи.

Прибувши до свого поточного місця служби, я дізнався багато нового саме про захист держави й усе, що має стосунок до цього.

У мене теж так було, але не зараз.

Мій перший «бойовий» досвід: при черговому обстрілі Українських міст.

Побачивши цей весь (буквально) масштаб руйнувань на карті, відразу було сильне здивування та великий шок, але відразу взявши себе в руки, довелося виконувати свої функціональні обов’язки.

Як тільки цілі з’являлися на радарі, починав їх супроводжувати та передавати дані до вищого керівництва.

Надалі вони розподіляли уже, хто саме має знешкоджувати цю чи іншу ціль. Й так одна за одною.

Яким буде моє майбутнє після війни.. це доволі цікаве запитання.

Скажу відразу, воно не буде таким, як до війни.

Суттєво змінилося вже бачення того, що навколо, і таким як був раніше не стану вже ніколи.

Можливо, певною мірою, це й погано навіть, але запевню точно, що майбутнє буде.

Цей рік суттєво змінив погляди на життя.

Колись одна розумна людина сказала: «треба жити вже й зараз».

Я рідко прислухаюся до чиїхось порад, але до цієї прислухався.

Й ніколи не пошкодував про це.

Цьогоріч я знайшов своє кохання, прислухався до серця. Так, як не знаю, що буде завтра, віддаю щодня всю любов, наче востаннє.

Коли вже потрапляєте на військову службу, ніколи не прив’язуйтесь сильно до людей, бо завтра їх може не бути, а вам ще далі жити.

Це така порада більше для воїнів ЗСУ. Хоча скажу: Подумай перед тим, як робити тричі… й після цього ще стільки ж.