Ромашка
Дата публікації: 18/03/2024
Ромашков Максим. Позивний «Ромашка».
Сам я з Кривого Рогу де й проживаю й по цей час (але не в цей момент).
Мені 23 роки.
Працював на заводі – зварювальником.
Звільнився та підписав контракт зі Збройними силами України у 2021 році.
Та, хотілося пройти такий ж етап, що й хлопці ще у 2014 році.
Захотілося відчути та зрозуміти для себе, що таке дійсно та війна.
Так.
Потрапив до Центурії зовсім нещодавно: мене змотивували самі хлопці з Центурії, їх погляди, дії, старання.
Особливо їх вклад у розвиток тих, хто хоче розвиватися та готовий боронити себе, свій дім, свою родину, свою землю.
Центурія*, це як друга родина моя)
17 ОТБр, звання: солдат. Посад насправді було багато.
Скажу та, яка є наразі: «Дешифрувальник».
Це офіційно, насправді я до неї не дуже то й маю стосунок.
Краще сказати, що моя первинна задача – Розвідник.
Ну, можна й так сказати)
Херсонська кампанія: мої перші виїзди на СПшки, мій перший Наступ, який не був вдалим…
Донецька область. Місто Соледар, це було саме пекло. Ми прибули на завод Артемсіль*
Потрібно було корегувати дії артилерії по живій силі противника (вагнерівці).
Виконували свою роботу: артилерія знищувала ворога «пачками», один за одним. Але противник теж був не слабкий, не втрачав надії, все йшов та йшов.
31 грудня був відбитий штурм Соледару, але 1 січня ворог знову вирішив зробити прорив, проте нічого у нього не вийшло.
Ми уже перебували в очікувані підходу противника, були стрілкові бої, ворожий міномет бив безперестанку, ворог все ж закріпився на нових, наших позиціях… й з кожним днем пробивав нашу оборону. Це місто забрало багато побратимів…
Коли Соледар уже був не нашим, вороже БПЛА знайшло нас на новій позиції й ніяк не давало змінити нам точку локації.
Дві години нищило все навколо нас, але ми все таки вибралися звідти…
Ой, змінився думаю я у кращу сторону.
Мені подобається воєнна атмосфера.
Мотивація наразі лишень одна – мститися за хлопців, які віддали своє життя, щоб ворог не прийшов до кожного у дім.
Нас усіх зараз об’єднує війна, яка триває 24/7.
У нас група робоча 14 осіб. Ми одна родина ж.
Кожен зі своїми диковинками). Нам не нудно жити разом).
Наприклад ось: Бахмут 2023 рік.
Уже під кінець нашого виїзду, командир відділення сказав ввімкнути музику голосно, щоб не чути «прильотів».
Він в небезпечні моменти завше веселився.
Ну якоюсь мірою таки так)
Якщо чесно, нічого наперед не загадую.
Але мрію просто про відпочинок у горах, до Карпат.
Нехай роздупляються))) Війна ще не закінчилася